Ми змінилися – це факт. Кожен із нас став іншим… Кожен без винятку… Жахіття, яке накрило нашу країну, торкнулося кожного українця.
Ми стали кращими. Війна ніби “підсвітила” нас…
Скажу, що покидьки серед нас залишились… на жаль… Але сьогодні ми їх бачимо дуже гарно. “Підсвічені” війною, вони вже не можуть творити свої “ділішкі” в темряві. У війни нема відтінків… Наразі або біле, або чорне. Tertium non datur… І всі вони з нашого життя йдуть слідом за … (ну, всі в курсі куди) і пам’ятають, що співвітчизниками ми вже їх називати не будемо…
В цій статті мова піде про українців. Про справжніх українців (а ми, українці, різних національностей – єдині), які “підсвітили” в собі найкраще. Наразі ми можемо порівнювати себе: “до” та “після”. Зміни неймовірні. І ціна цих змін велика. Тому і цінувати найкраще в кожному ми будемо ще пильніше.
Ми навчилися спати в одязі, ходити в одному спортивному костюмі місяць та більше, та радіти, що в нас взагалі є якийсь одяг.
Спати три години поспіль – роскіш. Це ти прям виспався. Ми навчилися дрімати у будь-яких умовах: на полу, на шматку картону, сидячи, стоячи…
Після потужних вибухів вранці 24 лютого я не спала зовсім одинадцять діб. І коли вдалося трохи розслабити мозок, то я заснула на підлозі на тонкому матраці і так солодко виспалася… (ось згадалося, що в готелях завжди заказували “меню подушок”… ха!) Наразі для мене наявність теплої ковдри – розкіш, а ніч без тривог, без сидіння в підвалі – так це прямо лакшері життя.
Наш слух став таким гострим, що ми навчилися навіть не прислухаючись відрізняти різні звуки: що летить, куди летить, хто летить… реагувати на найменші відтінки звуків. Світ для нас наразі звучить інакше.
Всі речі, окрім самого необхідного, втратили сенс. Дезодорант для взуття, гель для брів, пристрій для нарізання моркви… тисячі та тисячі речей. Якщо у тебе зараз є зубна щітка та можливість почистити зуби – це добре. Ми навчилися жити без нічого, обходячися найнеобхіднішим. І зовсім не турбуватися з цього приводу. Все наше життя умістилося в один рюкзак… Ми не сумуємо за жодною із речей, тому що поруч є найдорожче – рідна людина, сім’я, родина, друзі.
Наразі можливість обійняти або навіть поговорити телефоном – найцінніше у світі. Почути, побачити, знати, що живий – найвища цінність!
Відійшло на другий план, та іноді втратило сенс, хто ти. На перший план вийшло – який ти! Важливо усвідомити та відповісти собі на це питання. Бо в наших якостях – наша сила.
Нові навички: вміння швидко збиратися морально та фізично у будь-яких умовах, більш концентрація уваги, зібраності.
Ми навчилися пиляти та рубати дрова, топити піч, мити посуд в мисці, носити воду в відрах, одягатися за одинадцять секунд, митися частинами, розвантажувати та завантажувати машини з благодійністю по декілька годин поспіль, чистити картоплю тоннами, готувати їжу для біженців або для наших воїнів з ранку до ночі, пильно чергувати, налагоджувати логістику, руками розбирати завали, робити вибухові коктейлі та барикади. Ми навчилися не реагувати на вибухи, та продовжувати робити свою справу, при цьому, щиро дбати про абсолютно незнайомих людей, ділитися останнім.
Ми навчилися любити по-іншому. Ми навчилися люто ненавидіти. І в цієї любові, і в цієї ненависти – наша сила!
Ми навчилися проклинати так щиро, що Бог чує наші прокляття і вперше погоджується з ними.
Ми навчилися ридати за тими, кого не знали ніколи, оплакувати і знов проклинати ворога. Молитися за кожну людину в Україні. За кожну!
Ми навчилися не оплакувати те, що втрачено, а дивитися у майбутнє. І вже зараз подумки будувати нове, відроджувати своє життя, свою справу, свій дім, свою країну.
Ми навчилися вірі! Вірити нашому президенту, тим, хто зараз денно і ношно працює в уряді, нашим дипломатам, мерам міст.
Як ніколи, ні в одній країні світу, ми віримо та пишаємося нашими ЗСУ! Ми віримо в наш український народ та в нашу ПЕРЕМОГУ! Ми молимося Богу та віримо в ЗСУ! Це неймовірно…
Ми знаємо, що вміємо боротися кожен на своєму фронті, до переможного кінця. Тому як у нас є за що боротися.
Нові МИ… Нація, яка загартувалась у жерлі війни і стала сильнішою. Нація, яка знає ціну життя, ціну волі, ціну честі та гідності.
Нація, яка бореться за своє сьогодення та майбутнє! Красива, вільна, розумна, талановита, смілива, мудра, гідна нація прекрасних людей у чудовій країні!
Ми спираємося на досвід наших предків, пам’ятаємо і цінуємо своє коріння, беремо все найкраще та йдемо в нове, у майбутнє.
Війна загартувала нас, зробила кращими та сильнішими. Нам треба зберегти цей жахливий, але ж таки досвід, щоб відбудовувати нову Україну!
Я напишу нові книги, перекладу їх на мови світу, щоб про наш досвід та силу читали по всій планеті. Я зроблю нові наукові відкриття в галузі психології та психотерапії та напишу про це. Я інша. Тому будуть інші книги, інші меседжи, ще потужніші та корисні.
Кожен з нас сьогодні гартує себе майбутнього.
За ЖИТТЯ! За майбутнє! За Україну! За кожного з нас! За ПЕРЕМОГУ!
Все буде Україна 💙💛🇺🇦
Ксенія Тейлор
