Між Маямі та Дубаєм: як Elen Smile створює культуру без меж

Українська артистка Elen Smile — дівчина, яка, здається, справді може все. Її історія — про жіночу силу, сміливість, внутрішню мудрість і легкий гумор, що допомагає проходити навіть найскладніші випробування. Переживши вимушений переїзд, болісну адаптацію та залишившись фактично наодинці в Америці, вона за менш ніж три роки зуміла не лише віднайти себе, а й реалізувати проєкти міжнародного масштабу.

Сьогодні Elen Smile добре знає українська діаспора, її впізнають американці на вулицях Маямі, а після одного з останніх проєктів — і представники арабської спільноти. Вона звикла робити те, чого ще не було, ламати шаблони й поєднувати, здавалося б, несумісне. Цього разу Elen Smile зробила щось неймовірне — привезла атмосферу Дубаю до Маямі, перетворивши власну пісню “Dubai Yacht Lounge” на концептуальну основу масштабного культурного івенту.

В інтерв’ю артистка відверто розповідає про шлях до цієї ідеї, закулісся організації, свою любов до Дубаю та мрії, які не визнають жодних кордонів.

– Як у Вас виникла ідея створити подію в Маямі, присвячену Дубаю та прем’єрі вашої пісні “Dubai Yacht Lounge”?

Минулого року до 2 грудня я зняла кліп на цю пісню й зробила прем’єру саме відео — і воно дуже активно розійшлося по Маямі. Цього року я планувала поїхати до Дубаю, але через документи поки не можу виїжджати зі США. І тоді в мене з’явилася думка: якщо я не можу поїхати в Дубай, то чому б не привезти Дубай у Маямі?

Ця ідея не давала мені спокою. Я довго наважувалася, бо тоді ще не розуміла, як саме це реалізувати: де знайти людей з Дубаю, як правильно святкувати, що має бути в програмі. Тому я почала писати багато листів до посольства й різних структур, щоб отримати підтримку та допомогу в організації.

– Наскільки складним був для вас переїзд до США, і чому ви опинилися саме тут, якщо так захоплені Дубаєм?

Моя історія настільки неймовірна, що вже в перший місяць мого перебування у США The Wall Street Journal хотів взяти в мене інтерв’ю.

Під час війни, у жовтні 2022 року, я виїхала до Дубаю й отримала там резидентство. Але 20 грудня мені зателефонував американець і сказав, що відкрив для мене можливість приїхати в США та запросив відсвяткувати Новий рік і мій день народження в Маямі (я народилася 11 січня). Як і багато українців, я мріяла побачити Америку, до того ж у такі символічні дати, тож це здавалося дивом.

30 грудня я вже була в Маямі. Згодом з’ясувалося, що це була не туристична віза, а участь у гуманітарній програмі United for Ukraine, створеній для українців, які були змушені залишити країну через війну. У межах цієї програми він виступав моїм спонсором. Вже 5 січня я була змушена звернутися по допомогу до поліції та фактично тікати. Мені погрожували, що якщо я не погоджуся на його особисті вимоги, а саме на інтимний контакт, то мене негайно відправлять на війну і я більше ніколи не зможу повернутися до США. Я пережила реальні прояви домашнього насильства та сексуальних домагань. Америка зустріла мене зовсім не так, як я уявляла.

Пізніше я жила в родині віруючих людей, відвідувала з ними церкву щонеділі, а з часом почала там співати. Саме цей період став для мене точкою внутрішнього відновлення й переосмислення.

Рішення — залишитися в США чи повернутися до Дубаю — було одним із найскладніших у моєму житті. Мені радили залишатися, адже на той момент я мала легальний статус і документи, а Дубай залишався містом, куди я могла повернутися в будь-який момент. У разі виїзду я ризикувала втратити цей шанс — шанс, про який мріють мільйони людей. Так я й ухвалила рішення залишитися в Америці.

Наскільки нам відомо, івент був організований фактично за тиждень. Що стало найскладнішим етапом в організації заходу?

Мабуть, найскладнішим було налагодити контакт із близькосхідними спільнотами. Спочатку багато хто не розумів, чому українка, до того ж християнка, організовує подію, присвячену Національному дню Об’єднаних Арабських Еміратів та Дубаю в Маямі.

Я надіслала близько 50 листів до різних департаментів і посольств, пояснюючи ідею заходу та його культурний формат. Довгий час відповідей не було, і лише за вісім днів до події я отримала підтвердження — і зрозуміла, що івент відбудеться. Після цього процес пішов дуже швидко, але саме цей етап вимагав найбільше терпіння й віри в ідею.

– Які емоції та атмосферу ви хотіли передати гостям через мистецтво, fashion-покази, перформанси та живу музику?

Я хотіла передати атмосферу різноманіття. Дубай і Маямі дуже схожі між собою: Дубай відомий своїми fashion-подіями, а в Маямі саме 2 грудня проходить Art Basel — фестиваль мистецтва та моди.

Мені було важливо занурити людей, які ніколи не були в Дубаї, в арабську культуру й показати, що це місто, яке об’єднує весь світ. А моя пісня стала своєрідним порталом — вона переносила слухачів у Дубай, у місто, де, здається, можливо все. Я хотіла поєднати розваги, культуру, мистецтво й дипломатію — і, здається, мені це вдалося.

– Ваші гості та близькосхідна спільнота були вражені івентом. Які враження залишилися у вас після реакції аудиторії?

Я дуже щаслива, що, попри всі випробування, не здалася і все ж зробила цей івент. Я відчуваю, що Бог створив мене для великої місії — об’єднувати людей з усього світу. Ще раз дякую всім, хто прийшов. Ви неймовірні.

– Пісня “Dubai Yacht Lounge” стала центральною частиною свята. Що вона для вас означає особисто?

Я закохалася в Дубай з першого погляду. До першої поїздки я, щиро кажучи, навіть боялася і думала, що арабські країни — не для мене. Але коли я приїхала туди вперше, я плакала від щастя. Це було відчуття майбутнього: футуристичне, красиве, масштабне місто.

Тоді я й зрозуміла, що Дубай має мати свій голос — і що саме я повинна створити цю пісню.

– Чому ви вирішили презентувати пісню через живий івент, а не через традиційні способи промоції?

Коли я робила івент, я взагалі не думала про промоцію пісні — я думала про саму подію. Я не тільки співаю: я акторка, ведуча, стендап-комік, організаторка івентів, концертів і шоу.

Для мене створити івент — це природний процес, просто цього разу він був міжнародним. А пісня органічно стала частиною атмосфери й ніби перенесла людей у Дубай під час живого виконання.

Я просто робила те, що люблю і щаслива, що це оцінили люди.

– Що у процесі організації цього івенту виявилося найбільшим викликом для вас і як ви з цим впоралися?

Фактично — все. Спершу мені було складно навіть усвідомити обсяг роботи. На івент прийшло близько 300 гостей і було понад 50 учасників програми, і це був мій перший досвід управління такою великою кількістю людей.

Потрібно було організувати абсолютно все: знайти фінансування, спонсорів, артистів, людей, дотичних до арабської культури, налагодити комунікацію з арабськими спільнотами. На той момент посольства ще не відповідали, контактів майже не було, і я не розуміла, де брати учасників, пов’язаних із Дубаєм.

Спочатку ніхто не хотів співпрацювати. У певний момент навіть здавалося, що частина арабських ком’юніті не підтримує ідею й заохочує інших не долучатися до цього свята. Але я не зупинялася — щодня писала, домовлялася, пояснювала концепцію, пропонувала співпрацю.

Зрештою наполегливість, дипломатія та вміння знаходити спільну мову дали результат. За сім днів до події я вагалася — робити івент чи скасовувати. І тоді подумала: якщо Бог створив Землю за сім днів, то я зможу створити івент за сім днів.

– Як ви поєднуєте різні грані своєї творчості — спів, продюсування, організацію івентів та іншу діяльність?

Я майже все своє життя навчаюся різним навичкам і щиро обожнюю цей процес. Мені важливо постійно відкривати щось нове, знати те, про що інші ще навіть не замислюються, відчувати й передбачати майбутні тенденції.

Я дуже мультижанрова людина — мене надихає різноманіття форматів, ідей і ролей. Саме тому я легко поєдную спів, продюсування, організацію івентів та інші напрями творчості. Я часто жартома кажу: «Я дівчина, яка може все», — бо мені справді цікаво спробувати себе в різних сферах і постійно розширювати власні можливості.

Я люблю креативність і розвиток, постійно вдосконалюю свої навички, багато працюю над собою й водночас зберігаю легкий, позитивний характер. У мене багато енергії саме тому, що я займаюся улюбленою справою — і ця енергія допомагає мені об’єднувати різні грані творчості в єдине ціле.

– Які плани на майбутнє у вас є як артистки та організаторки подій?

Мої плани завжди масштабні. Попереду — талант-шоу, поїздка до Дубаю, а також нова версія пісні з хором і 3D-звучанням.
Також у планах — концерт у Маямі з нагоди мого дня народження, спеціальним гостем якого стане легенда світової сцени The Mad Stuntman (Reel 2 Real), виконавець культового хіта “I Like to Move It”. Окремим етапом для мене є зйомки кліпу в Дубаї з найкращими локаціями та подання пісні й відео на Grammy 2027. Моя велика мрія — щоб ця композиція одного дня зазвучала на Дубайському фонтані.

– Чи плануєте ви наступні міжнародні проєкти? Якщо так, у яких містах або форматах хотіли б їх реалізувати?

Я поки не заглядаю дуже далеко, але вже отримала пропозицію організувати івент до Дня заснування Саудівської Аравії, який відбудеться 22 лютого.

– Що надихає вас у творчості зараз і які теми ви хотіли б розвивати у майбутніх проєктах?

Я хочу створювати «космічну» музику — таку, що відкриває серця й заряджає творчою енергією. Мрію стати культурним діячем: об’єднувати людей, створювати міжкультурні проєкти, поєднувати музику, мистецтво, fashion і технології майбутнього. Хто знає — можливо, колись це буде навіть міжпланетний івент.

Історія Elen Smile — це приклад сміливості, віри в ідею та здатності діяти навіть тоді, коли обставини здаються неможливими. Її шлях демонструє, як поєднувати творчість, самореалізацію та міжкультурну взаємодію, перетворюючи мрії на реальність без обмежень.

Соцмережі:

Instagram: @elensmilee

YouTube: Elen Smile

Сайт: www.elensmilee.com

TikTok: @elensmilee