Військові б'ють на спалах
72% поранених українських військовослужбовців бояться, що після повернення з фронту держава про них забуде.
Про це йдеться в опитуванні, яке провела компанія Gradus Research.
«А хто знає, скільки українських воїнів помирає в перші години після поранення? А скількох ми втрачаємо в перші дні, тижні, місяці? Зараз ця інформація закрита, але колись ця “зведена статистика” буде доступна і вже буде пізно щось змінювати. Змінювати потрібно зараз! Підтримка поранених – нагальна справа для кожного свідомого громадянина України»,- зазначив ініціатор круглого столу «Вантаж 300 – Кому потрібні захисники після поранення?», президент МБФ ”Здоров’я українського народу” Сергій Сошинський.
Більшість поранених військових в Україні, на жаль, не бачать бажаної підтримки й поваги з боку держави, за яку вони пролили кров.
Про це в межах заходу повідомили військові.
Система лікування поранених в Україні: реальність, про яку не прийнято говорити
«Треба покращити ситуацію з пораненими. У нас сьогодні існують проблеми організаційного характеру. Суспільство має розуміти, що військові-ветерани і ті, хто зазнав поранення, – це цінний ресурс для держави»,- каже боєць Третьої Окремої Штурмової бригади, Іван Лукавий.
Іван дістав вогнепальне поранення ноги під Бахмутом. Був близький контакт з ворогом.
Найсильніша кістка в тілі була роздроблена. Ногу хотіли ампутувати. На операцію зі збереження кінцівки потрібні були великі суми, які держава не покриває. Допомогти взялися благодійники. Після численних операцій, ногу таки вдалося врятувати.
Масові ампутації
Держава потужно фінансує протезування – передбачено понад 2,5 млн грн на одну людину (це включно з виплатами за втрату кінцівки та подальші виплати по інвалідності – ред.), а на збереження кінцівки від ампутації в НСЗУ наразі передбачено усього 8635 грн.
Травмовані вимушені шукати гроші самостійно, чи свідомо йти на ампутацію.
Військові наголошують й на відсутності дієвої системи реабілітації в Україні.
«За весь час лікування найбільше обурила реабілітація. Ти не знаєш, куди звернутися. Немає опублікованого переліку реабілітаційних центрів в Україні. Та і вибрати дійсно дієвий важко. Я обрав центр найближчий до району, де мешкаю. Хоч там і була знижка для військових, гроші я все одно заплатив дуже великі. З боку держави видали аркуш зі списком десяти найменувань ліків, необхідних на місяць. У аптеках повідомили, що в наявності тільки половина пунктів, але й за них ми заплатили гроші»,- розповідає воїн Дмитро Суходольський.
Дмитро виконував бойові завдання як командир взводу на Харківському напрямку. Та вже у травні 2022 року його життя кардинально змінилось. Ворог зрешетив Дмитра кулями.
Понад 20 операцій, 18 уражень від куль та осколків, 32 шрами на шкірі, 4 кулі, що застрягли в тілі, понад 500 днів лікування пройшов воїн, нині – ветеран війни, Дмитро Суходольський.
Дороговказ пораненого
Помічниця адвоката з захисту прав людини в США Марія Бакума наголосила й на важливості підтримки пораненого та його сім’ї.
«Наразі про жодну допомогу від держави за доглядову працю близьких за пораненими не йдеться, як і про правовий захист від звільнень з роботи через це. Надважливо створити «дороговказ пораненого», гарячу лінію та вебсайт, що буде містити повну, поетапну інформацію та рекомендації, що робити з пораненим від моменту отримання травми до повної реабілітації. Важливо створити й спілки, щоби підтримувати родини поранених, аби якісніше про них дбати»,- каже адвокатка.
Президент Ради захисту прав безпеки пацієнтів, Віктор Сердюк, вважає, що необхідно створити єдиний медичний простір,- «Мій син – військовий снайпер, він підірвався на міні. Я на власному досвіді знаю, крізь що доводиться проходити пораненим. У нас є все, аби створити єдиний медичний простір в Україні. Та нема того, що може ці механізми синхронізувати. Треба сформувати професійний персональний медичний асистанс. Пацієнт має виступати суб’єктом, якому має «служити» держава».
Військові у пошуках підтримки громадськості
У межах круглого столу започаткували створення «Резолюції про поранених в Україні», документа, що окреслює проблеми поранених, містить чіткі пропозиції щодо їх вирішення, виявляє волю травмованих воїнів, ветеранів війни та цивільних, котрі отримали травми під час війни.
Резолюція передбачає: створення в Україні Уповноваженого з поранених (омбудсмена), який буде опікуватися травмованими військовослужбовцями в Україні; формування Національного комітету турботи про поранених, створення єдиного медичного простору для догляду за пораненими, підняття статусу поранених в Україні та популяризація їх подвигів через національні ЗМІ та інші медійні канали, започаткувати проведення «Дня подяки пораненому», тощо.
Благодійники та військові закликали громадські об’єднання, волонтерські організації, фонди, медичні, гуманітарні, юридичні організації, що займаються розв’язанням проблем травмованих долучитися до створення «Резолюції про поранених в Україні» й запропонувати свої пропозиції щодо:
- Покращення медичного обслуговування поранених;
- Забезпечення дієвої реабілітації для поранених;
- Захисту прав та гідності поранених;
- Залучення ресурсів та фінансової підтримки для виконання рекомендацій Резолюції. Пропозиції можна надсилати на пошту: info@houp.org.
Орієнтовно через місяць, після публічних обговорень, дана резолюція буде сформована, підписана та направлена владі.
Довідково: резолюція, як інструмент, дозволяє об’єднати різні пропозиції та рекомендації в єдиному документі, що зобов’язує владу та громадські організації враховувати й розв’язувати ці проблеми. Саме резолюція створює основу для системних змін і може мати великий вплив на політику, фінансування та допомогу пораненим в Україні.
Мета резолюції – побудова співпраці влади та громадськості в напрямку допомоги пораненим.
Документ висвітлить дороговкази та допоможе приймати чіткі рішення задля підтримки поранених на всіх рівнях від лікарні до громади.
