молода співачка NATIYA про музичний шлях, дебютну пісню та життя на 2 країни
– Натія, привіт! Можеш трошки розповісти про себе? Як так вийшло, що ти з грузинським корінням опинилася в Україні?
– Насправді батьки в мене – грузини. І так вийшло, що вони переїхали в Україну ще до мого народження. Я народилась в Одесі. А останні чотири роки живу в Києві.
– Як давно батьки переїхали в Україну?
– Ще в студентські роки. У них взагалі дуже романтична історія: мама була в Україні і поїхала до Грузії, де вони познайомились з батьком. А він потім заради неї переїхав в Україну. Я вже народилась тут, і був вибір: лишатись в Україні чи їхати в Грузію. Все ж таки була обрана Україна.
– Можна сказати, що ти повністю виросла в Україні, але маєш грузинське коріння, так?
– Коли були маленькі, ми постійно переїжджали то в Україну, то в Грузію. Можна сказати, що жили на дві країни.
– Чи складно в таких обставинах жити, коли в тебе постійні переїзди з країни в країну?
– Ну було таке, коли я була молодшою. Зараз вже я звикла до такого “життя на валізах”.
– Можеш розповісти про музику і про те, як взагалі починався твій музичний шлях?
– Я почала співати раніше, ніж говорити, це ж грузинська сімʼя (сміється). У нас були гості, я почала наспівувати якусь мелодію. І всі такі: “О Боже, вона може повторити мелодію, вона 100% має співати”. А потім почалась музична школа. Проте я не робила тоді ставку на своє майбутнє в музиці, так як в мене вся родина лікарів, і були думки йти в тому ж напрямку.
– У тебе батьки лікарі?
– Так, тато – хірург, мама – стоматолог, ще двоюрідні сестри в медицині, всі далекі родичі також.
– Прям написано на роду було йти в медицину.
– Всі так вважали, і я теж. Але потім в мене зʼявилась можливість разом зі шкільним хором виступити в Палаці Спорту в Одесі з гуртом Scorpions. Розповім передісторію. Я навчалась в спеціалізованій школі на відділі хорового диригування і ми з хором часто їздили з гастролями в Болгарію, Швейцарію, Угорщину та інші країни, одним словом дуже багато виступали.
– Це круто! І що ж з виступом зі Scorpions?
– Нас було 50 дітей в хорі, всі випуски зібрали заради такого виступу. У мене було вже багато емоцій під час організації та підготовки самого виступу. Взагалі, ми мали виступати на розігріві, але на самій репетиції нам вже сказали, що ми будемо виступати в середині концерту, тому що їм дуже сподобався наш номер.
– Якою була атмосфера під час концерту?
– Мені взагалі пощастило, бо я була в першому ряді, і бачила все, бачила Палац спорту, наповнений вщент. А це десь 5000 людей, емоції переповнювали. Вперше тоді я зрозуміла почуття артистів і їх фразу: “Мене ковбасило під час виступу і після”. Це фраза точно описувала мій тодішній стан.
– Можна сказати, що саме цей виступ і змінив твою думку щодо медичного майбутнього?
– Так, я тоді зрозуміла, що ніякого медичного в моєму житті не буде, а буде тільки музика.
– Розкажи трохи про дебютну пісню “Чекаю. Сумую.” Пісня присвячена українцям, що проживають розлуку під час війни. Як ти прийшла саме до цієї пісні?
– Я маю дуже велику сімʼю, і з початку повномасштабного вторгнення велика частина її була вимушена виїхати з країни. Під час спілкування з друзями також дізналась, що в багатьох схожа ситуація. Перші півроку з початку війни я взагалі не могла ні співати, ні писати музику. А після вже до мене прийшло натхнення і я вирішила, що саме про ці емоції від розлуки з близькими хочеться розповісти людям.
– Чи писали вже відгуки по пісні?
– Звісно, більшість знайомих та друзів написали про те, що це дуже актуально для кожного.
– Як почалось твоє 24 лютого?
– За декілька днів до цього я була в Одесі, і тато дуже просив мене залишитись, тому що відчував щось недобре. Але я була спокійна і поїхала до Києва. Ще 23 лютого ми з подругами гуляли та сиділи в кафе, розмовляли про можливість війни, як і всі інші. Але ми жили звичайним життям. І саме цієї ночі я не вимкнула звук на телефоні, хоча зазвичай це роблю. Прокинулась я вже від звуків вибухів, але до останнього сподівалась на те, що це якісь салюти чи петарди. Потім я почула гучно ввімкнені телевізори у багатьох людей. Ы це також мене здивувало о 4 ранку. Я подивилась на телефон, а там повідомлення: “Збирайте речі, виїжджайте”.
Перше питання було: що робити? Нерозуміння повне. Мені пощастило, я придбала останній квиток до Одеси на автобус. Атмосфера на вокзалі в той день була дуже напружена. Мені було дуже боляче дивитись на людей, котрим не вистачило квитків на автобуси, і вони благали водіїв взяти їх з собою, були готові їхати усю дорогу стоячи. Але деякі моменти з того дня я вже не памʼятаю, так як, напевно, памʼять вирішила стерти частково цей стрес.
– А як батьки в Одесі відреагували на вибухи в Києві?
– В Одесі почались вибухи пізніше. Батьки не знали, що в Києві вони вже є, але я їм цього не казала, тому що я просто не розуміла, чим вони мені з Одеси зможуть допомогти. Щоб їх не турбувати, я швидко проробила собі весь шлях з Києва до Одеси, купила квиток і вже на вокзалі подзвонила мамі і сказала, що зі мною все добре і я їду в Одесу, а тим часом батьки думали, що нам родиною робити далі.
– Що нам чекати від тебе далі? Які твої творчі плани?
– Нещодавно два дні ми сиділи на студії і написали дуже круту пісню. Пісня буде танцювальна та динамічна, такий літній одеський настрій. Хочеться цим вайбом ділитись з людьми.
– Чи можеш поділитися секретами процесу створення твоїх пісень?
– Зазвичай ми збираємось на творчі сесії, де і створюємо нові пісні. Перед тим, як вирішити, що треба збиратись на сесію, має статись якась надихаюча подія (сміється). Коли збираємось, хтось із команди має або готовий біт, або основну ідею, або приспів, щось, за що можна зачепитись та розвинути тематику.
Потім ми сідаємо та накидуємо ідеї щодо розвитку тексту і мелодії і, коли в нас вже все готово, йдем записувати “демку”. Взагалі сам процес написання пісень мені дуже подобається, бо він проходить дуже творчо, завжди після запису виходжу натхненна, ніби відпустила всі переживання. Бо кожна нова пісня – це велика частина мене, мого життя, моїх етапів життя, які перетворюються у пісні.
– Круто! Коли чекати від тебе альбом?
– Альбом планується, але поки немає чіткого розуміння, чи це будуть все ж таки просто окремі сингли, чи це буде альбом. Поки що думаємо про це з командою. І я вже дуже хочу, щоб всі послухали мої нові пісні, і маю надію, що вони їм також сподобаються, як «Чекаю. Сумую.»
– І наостанок. Щоб ти побажала своїм слухачам і поціновувачам музики?
– Я за те, щоб люди слухали якісну українську музику, зараз в нас з цим проблем немає. Потрібно перестати слухати російських виконавців. Ну і, звісно, бажаю здійснення нашого спільного бажання – перемоги якнайшвидше. Ми маємо триматися, бути міцними і йти до своїх мрій.
