1 вересня особливий день для всіх дітей та батьків. І навіть у дорослому віці ми з теплом та радістю згадуємо початок навчального року. Артисти розповіли про свої спогади, як йшли до школи та показали архівні фото.
Співак та композитор Vlad Darwin пропустив перший дзвінок в 1 клас і почав навчання з другої чверті.
– Першого дзвоника у мене не було. Моя сім’я займалася переїздом на Поділ у жовтні 1992 року, і за старими правилами я повинен був ще один рік ходити в дитячий сад. Але на Подолі в Києві всі садки були переповнені. Мама відчайдушно шукала місце для мене хоч в якійсь школі, але всі перші класи були укомплектовані дітьми. Якимось дивом їй вдалося домовитися, щоб мене взяли в експериментальний клас в ліцей #100 «Поділ», де навчалися діти шести років (нам передбачалося 12 років навчання). Я був 35-им учнем, включився в процес з другої чверті і відразу «наздогнав» шкільну програму.
В нашому ліцеї навчались півтори тисячі учнів. Станом на 1 вересня на площі перед входом ставили велику сцену. У старших класах у День знань я і мої однокласники традиційно виступали перед тисячною аудиторією. Ми співали пісні, танцювали, гуморили – нас завжди «ставили» в програму як хедлайнерів. – поділився своїми спогадами про початок навчального року Влад Дарвін.
Модель і художниця Анна Гомонова брала участь у великій дитячій змові на 1вересня.
– Коли ми зібралися на 1 вересня в художньому ліцеї, де я в подальшому отримала спеціалізацію живописець, майбутні однокласники прийшли дуже ошатні, з квітами і новими рюкзаками. У них знаходилися підручники, фарби для малювання і багато нового та цікавого, тому що шкільне приладдя обиралося спільно з батьками задовго до вересня, ґрунтовно і за індивідуальним списком. Не пам’ятаю чия це була ідея, але додому ми повернулися з чужими рюкзаками та всім іншим, що в них знаходилося. Рішення про обмін приймалося дітьми спільно і дуже швидко. Для того, щоб швидше з усіма подружитися і краще пізнати один одного. Обмін шкільного приладдя відбувся радісно, але вдома чекали батьки. Яке ж було наше здивування, коли наступного дня відбулися шкільні збори і повернення нашого майна. Згодом ми довго всім класом зі сміхом згадували цю першовересневу пригоду. – розповіла неймовірну історію Анна Гомонова.
Співачка та володарка багатьох нагород Софія Єгорова була удостоєна честі дзвонити в дзвоник.
– Я добре пам’ятаю вступ до першого класу. Замість тестування мені сказали розповісти віршик. Всі тоді читали на пам’ять “Айболита” Корнія Чуковського або “Бычок” Агнії Барто. Я знала ці вірші на пам’ять, але вирішила розповісти вірш, який придумала напередодні про лисеня та ліс. У мене уточнили чи точно я хочу розповідати цей вірш? Чи знаю я інші? Я сказала тоді, що не знаю інші вірші і знаю лише цей. При цьому свій вірш я забувала і паралельно на ходу вигадувала. А 1 вересня в першому класі я дзвонила в дзвіночок. Лінійка проходила в актовому залі і це була надважлива місія. Також я дзвонила в дзвоник в п’ятому класі, коли перейшла в ліцей. – поділилася співачка Софія Єгорова.
Модель і соціальний діяч Вероніка Дідусенко танцювала на урочистій лінійці.
– Перший дзвінок для мене був завжди дуже хвилюючим, але в той же час дуже бажаним святом. У нас був надзвичайно дружний клас. Друзі, вчителі, після довгого літа я з нетерпінням чекала зустрічі з ними. Я дуже добре вчилася в школі, так як була дуже послідовною і відповідальною. Всі шкільні предмети мені давалися легко, а домашні заняття я робила з особливою старанністю:) У мене були класні друзі і відмінний контакт з учителями, саме тому свою школу я закінчила з відзнакою та золотою медаллю! На кожне 1 вересня ми готували святковий концерт і одного року я танцювала на шкільному подвір’ї перед усіма. Пам’ятаю, як мені було ніяково перед своїми однокласниками. – поділилася архівних знімком і історією Міс Україна 2018 Вероніка Дідусенко.
Танцівник і хореограф Олександр Лещенко яскраво відзначав початок нового навчального року, але фото не збереглися.
– Перше вересня було в садку-школі. Мій нульовий клас. Мені тоді було 6 років і я зовсім небагато пам’ятаю. Для мене це було свято, очікування чогось нового, знайомство з дітьми. Я був відкритою дитиною, у мене не було такого, що я замикався в собі. Мені було цікаво, з усіма знайомився, все розглядав. Для мене це було схоже на нову іграшку, яку можна помацати. Я більше пам’ятаю щорічне перше вересня в естрадно-цирковому коледжі. Коли ти підліток і чекаєш зустрічі зі своїми одногрупниками, щоб першого вересня з ними потусити. Це я вже добре пам’ятаю. Кожне перше вересня було дуже активне, веселе і закінчувалося незрозуміло як і незрозуміло де. Ми гуляли, ми двіжкували, ми ходили по місту, зупинялися в парку, потім переходили в центр. Перше вересня це таке гуляння та спілкування з одногрупниками сповна. А ось фото у мене не залишилося з цих свят. Можливо у когось збереглися. Діліться! – розповів про свої шкільні пригоди Олександр Лещенко.
