Толерантність очима українців…

Починаючи з 1995 року, саме 16 листопада у всьому світі відзначають Міжнародний День толерантності… International Day for Tolerance, почуєте ви в Сполучених штатах Америки, Giornata internazionale della tolleranza – в Італії та Międzynarodowy Dzień Tolerancji – у Польщі, Мiжнародны дзень талерантнасцi – у Білорусі.

Найчастіше сам термін «толерантність» перекладається як терпіння, рідше – звикання. Що ж українці розуміють під цим поняттям з`ясовували через онлайн-опитування 100 українців – представників з різних куточків України та світу. Найяскравіші коментарі читайте нижче:

Марина Кінах (Київ), громадський діяч, заслужений журналіст України, куратор соціальних проектів, прес-аташе Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців та підприємців».

Світ буде врятовано тоді, коли ми навчимося домовлятися… Та проблема в тому, що ми скоріше готові конфліктувати, ніж розуміти іншого. Толерантність – це здатність розуміти і слухати, чути іншого без конфліктів… Толерантність – це здатність сприймати багатомірність світу з повагою («уважительно»)! А якщо ти розподіляєш на погане й хороше – це вже не толерантність… Тому це ще і терпимість! Але терпимість повинна мати свої межі і мати прив`язку до базових людських цінностей… Відсутність толерантності в суспільстві веде до беззаконня і вседозволеності … агресивності, нерозуміння один одного …

Олеся Тарасенко, громадський діяч, виконавчий директор Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців санаторно-курортних та оздоровчих закладів

Основою толерантності є свобода думки і спілкування, а також особиста незалежність індивіда. Але якщо в процесі порушуються загальноприйняті моральні норми (порушення прав людини, спекуляція), то дану ситуацію не слід сприймати толерантно (хоча християнська мораль змушує нас підставляти іншу щоку). Дотримуючись толерантності, ми дотримуємося тим самим основних людських цінностей.

У сучасному світі почуття толерантності просто необхідно, для того щоб різні культури і соціальні групи гармонійно співіснували на одній території, які відрізняються зовнішністю, традиціями, нормами і релігійними переконаннями.

Альона Шарун (Україна – Італія), естрадно-джазова співачка.

На мою думку, день толерантності запроваджено для того, щоб закликати суспільство і політиків до активної боротьби з ненавистю, екстремізмом, етнічними та релігійними розбіжностями. Все це робиться для того, щоб в майбутньому прийти до всесвітньої згоди та спокою.

Тарас Єрмашов (Київська обл.), науковець, заступник головного редактора всеукраїнського молодіжного альманаху “Молода нація”    

Толерантність – одна з основних підвалин цивілізації. Homo sapiens тому й вийшла на широкий шлях еволюції, бо відкрила у собі дар адекватно сприймати Інших – людей, тварин… Без толерантності соціум перестане бути таким, упорядкованою структурою, хаотично дефрагментувавшись. Тож маємо бачити й цінувати не лише себе, якісь кон’юктурні дрібниці, а й неозорий і водночас такий тісний, взаємопов’язаний світ довкола…

Альона Гурківська (Київ), старший асистент-дослідник програми USAID РАДА з питань парламентської реформи

Толерантність – це свідомий вибір визнавати і приймати особливості інших людей. Вона є атрибутом розвиненого суспільства і запорукою виживання людства, безпосередньо зумовлена прийняттям та визнанням людини як найвищої цінності.

Кіра Сухобойченко (Україна-Польща), засновниця міжнародного дитячого руху Flying Bag, переможниця kids-стартапів у Польщі (придумала як зробити шкільний рюкзак легшим)  

Толерантністю є доброзичливе відношення один до одного між дітьми різних країн, а батьки мають розуміти права дітей та їх прагнення. У всіх нас є свої мрії: стати блогером або ютубером, знайти однодумців, навчитись вести Конференції, зніматись в серіалах, вміти гарно танцювати та співати. І ще нас об’єднує постійний пошук пригод. Ми всі різноманітні, але ми є однієї сім’єю.

Наталія Харитонова (Житомир), практичний психолог-консультант

Розповсюджена у вживанні інтерпретація “толерантності” як “терпимість” неприйнятна. У загальному розумінні термін передбачає, як мінімум, насильство над волевиявленням власного внутрішнього сприйняття, і це, як будь-яке насильство, не може не привести до наростання напруженості. Толерантність, у моєму розумінні – це добродійність по відношенню до іншого, це повага та прийняття людей такими, якими вони є або якими хочуть бути. В протиставлення “насиллю над собою” важливо поставити “прийняття”. Лише прийняття навколишнього світу дає можливість бути людиною у гармонії з самим собою, з природою та оточенням. В цьому і складається екологія людини – прийняти!

Цікаво, що 14% респондентів про такий день навіть не чули, 4% респондентів у відповідях підняли тему «внутрішньої толерантності» – вміння прийняти себе таким, яким ти народився, довіра у родині, готовність засвоїти те, чого раніше в твоєму житті не було. Ще 2% респондентів – дали медичне тлумачення терміну. Решта відповідей стосувалася розуміння інших, вихованості, загальнолюдських цінностей, терпимості до всього, як відгук на чужий біль, не агресивність по відношенню до людей, явищ, їх мови спілкування, відкритість, добросусідство, здатність не ображати когось навмисне, братерство, активна життєва позиція, вміння не засуджувати, зважати на інакші моральні, етичні й естетичні норми та безліч цікавих ідей.

Зрештою,питання толерантності, безбар’єрного середовища, гендерної рівності визначають вектор соціальної політики будь-якої держави. Очевидно, що довіра населення до Уряду у багатьох країнах світу пропорційна рівню толерантності, ставлення самої держави до громадян, особливо соціально вразливих верств населення, жінок, дітей, молоді, людей похилого віку та осіб з інвалідністю. Власне, ця чутливість держави до людей і здатність створити необхідні умови для їх проживання є ознакою  демократичності.

До речі, розраховуючи Індекс демократії (Democracy Index), за яким щорічно оцінюють прогрес демократії у країнах світу, аналізують і громадянські свободи. Україна в цьому рейтингу минулого року займала 86 місце, позиції лідерів стабільно у Норвегії, Ісландії, Швеції, Швейцарії, Данії, Канаді, Фінляндії. Виправдовують ці країни чи ні звання «ґендерно толерантних» – можна дискутувати, враховуючи зокрема відміну у Канаді системи квотування визначеної кількості робочих місць для осіб з інвалідністю на підприємствах. Але погляньте на рівень сервісу у цих країнах: вражає безбар’єрне пересування на інвалідних візках, наявність в будь-якій точці міста пандусів та відповідних знаків, звукових світлофорів, функціональні ліфти у багатоквартирних будинках, зручності у метрополітенах, аеропортах, інших видах транспорту, кав’ярнях, ресторанах, бібліотеках! Однак, безбар’єрність полягає не лише у доступній інфраструктурі, а й у доступі до інформації. А це вимагає реалізації ідей Е-врядування в Україні, застосування інноваційних інструментів і web-орієнтованих технологій у взаємодії органів публічної влади з громадськістю. Особливої актуальності набувають ці питання в світлі міжнародних зобов’язань України.

Автор Марина Кондратенко, магістр державного управління, науковець, громадський діяч.



Залишити відповідь